Рідна природа у картинах оживає
57-літнього Віктора Соляника із Талалаївки Чернігівської області багато хто знає у селищі та і в навколишніх селах. Народився і виріс у Слобідці, там ходив до восьмирічної школи, а вже у старші класи – до колишньої Сильченківської.
На початку 90-х із дружиною побудували в Талалаївці будинок, де живуть і тепер разом із сім’єю сина. Тривалий час займав посаду начальника Державної пожежної частини. А тепер вже 11-й рік очолює районну (Талалаївську) організацію мисливців та рибалок. Отож Віктор Анатолійович – людина знана в окрузі. Та мало хто із його оточення знає, що чоловік протягом всього свідомого життя має захоплення для душі. Він малює картини, а ще вирізає по дереву. Робить це не для продажу, а щоб поповнити власну колекцію, або подарувати тим людям, хто цінує його творчість.
Малює чоловік ті сюжети, які западають в його душу. Згадує, що із найменшого дитинства улюбленим заняттям для нього було малювання. Дуже радів, коли батьки купляли йому олівці, а чи й фарби, хоча на час його дитинства це було справжньою розкішшю. Саме вони найпершими і помічали талант до малювання у хлопчика. Ще у сім років Вітя старанно перемалював на папір картину «Три богатиря», яка була тоді чи не в кожній хаті.
З вдячністю і тепер згадує чоловік вчителя малювання Миколу Миколайовича Оношка, який дуже цікаво вів гурток малювання і дав ази знань тим дітям, які хотіли їх мати. І хоч професійним художником стати й не намагався, саме створюючи картини, отримує задоволення для душі. Переважна більшість сюжетів його картин – це природа рідного краю.
– На жаль, і серед мисливців є ті, хто йде на природу лише постріляти, – розказує Віктор Анатолійович. – А для мене кожен вихід на природу – це спілкування із нею. Бальзам для душі… Скільки б разів не проходив рідними місцями, не набридає. Все, як уперше. Зупинишся, замилуєшся краєвидом. Сфотографую у пам’яті… А тепер і на телефон можна. Настане час натхнення – і викладу цей сюжет на полотно. Переважно це пейзажі моєї рідної Слобідки та її околиць. Люблю малювати квіти, звірів. Раніше малював їх і на склі. Свої картини малюю тепер на полотні олійними фарбами. Минулої осені їздив по гриби у рідні місця. Фотографував природу, згадував, як там було за часів мого дитинства. В результаті вийшла картина. Подарував її сестрі на день народження. Вона щиро раділа, бо у магазині того не купиш…
Саме сестра колись йому на день народження і подарувала сову, вирізьблену на дереві. Сподобалася. Бо, крім того, що гарно зроблено, сова ще й символізує мудрість. Вирішив і собі спробувати вирізати по дереву. Для цього підібрав деревину липи – саме вона найбільше підходить для цих робіт. Захопився цим не на жарт. І вже понад десять років виготовляє різні речі із дерева: дощечки, вішалки, полички тощо – з вирізьбленими фігурами диких тварин.
Швидко таку річ не створиш, на виготовлення кожного такого виробу витрачає не менше місяця. Це тоді, коли є натхнення. А коли його немає, то за творчу роботу не варто і братися. Так вважає Віктор Анатолійович. Та коли воно з’являється, то може і плину часу не помічати.
На початку року у Талалаївському краєзнавчому музеї відбулася перша виставка його робіт. Справді подія у його житті. Сподіваємося, що самобутній митець у майбутньому обов’язково робитиме авторські виставки.
Олександра Гостра
